У часи династії Цін, коли навіть подих Імператора вважався частиною Небесного порядку, в імператорському дворі існувала особлива традиція. Серед безлічі дарів, що надходили з провінцій — нефриту, шовку, фарфору — особливе місце займала чайна смола (ча гао, 茶膏). Її приносили лише найвірніші намісники з Юньнаню та Сичуаню. Цей рідкісний дар зберігали не в чайних коморах, а в окремому павільйоні Палацу Спокою — під печаттю, у тиші.
За легендою, один із імператорів, знесилений безсонням і тривожними сновидіннями, утратив ясність розуму. Даремно його лікували вином із пелюстками сливи й музикою струн. Лише коли до палацу прибув посланець гірського монастиря з коробочкою густої смоли, усе змінилося.
— Це чорне сонце в чашці, — промовив монах. — Не пий — слухай.

Імператор пив повільно, ковток за ковтком, ніби слухаючи тишу в собі. Його подих вирівнявся, свідомість прояснилася. Відтоді він наказував подавати смолу щоранку, в годину Тигра — найтихішу пору перед світанком, що у китайській традиції триває з 3:00 до 5:00 ранку. Це був час, коли пробуджується дихання й відроджується воля.
Чайна смола стала не просто напоєм — еліксиром ясного розуму, що готував Імператора до мудрих рішень. Її дарували лише тим, хто справді заслуговував: сановникам із чистими намірами, воєначальникам із прямим серцем, даоським відлюдникам, що шукали глибоку тишу, та поетам, чиї слова народжувались на межі сну й світла.
Набір «Дар Імператорського Двору» — це відгомін цієї традиції. У ньому зібрано не просто 13 смаків, а 13 станів — для тих, хто цінує глибину, спокій і шлях усередину.
5
1