У китайській традиції весна — це не просто сезон, а стан оновлення, внутрішнього пробудження й гармонії зі світом. У мистецтві та філософії Піднебесної саме весна символізує юність душі, відкритість до краси й глибину природної енергії "ци".
Ци (氣) — це життєва енергія, яку в китайській культурі вважають основою всього живого. Вона тече в природі, в людині, в кожному диханні й русі. Коли ци вільно циркулює, ми відчуваємо себе добре, спокійно й гармонійно.
Саме ці ідеї втілені в Палаці Вічної Весни (长春宫, Chángchūn Gōng) — одному з найзагадковіших і найніжніших куточків Забороненого міста. Цей палац був частиною жіночого внутрішнього двору, де мешкали імператриці, принцеси та улюблені наложниці. Простір навколо був оформлений витонченими павільйонами, мініатюрними садами, ставками з лотосами й кам’яними доріжками, де кожна деталь сприяла тиші, спогляданню та внутрішній гармонії.

Згідно з літописами, саме в Палаці Вічної Весни імператриці практикували тихе чаювання як форму духовного очищення. Першу чашку пили на світанку — щоб вітати новий день із чистим серцем, другу — в момент спокою, а третю — в тиші ввечері, споглядаючи пелюстки у воді. Кожна квітка в складі цього набору несе в собі сенс, який ішов поруч із жінками імператорського двору:
- Троянда — символ шляхетності, любові й емоційної глибини. Вона прикрашала покої імператриці, як знак відкритого серця.
- Жасмин — аромат внутрішнього світла, ясності думки й душевної рівноваги. Вважався квіткою чистоти, яку додавали до чаю під час ранкових церемоній.
- Хризантема — квітка довголіття й спокою. Вона була головною у святах Осені, її пили імператори для ясності розуму.
- Лотос — сакральний символ краси, що виникає з тиші й темряви. В імператорських садах його вирощували не лише як прикрасу, а й як знак духовного зростання.
- Лілія — вважалася квіткою жіночої інтуїції, тиші та м’якої сили. Її дарували принцесам на знак побажання миру в душі.
- Півонія (піон) — «королева квітів» у китайській культурі, символ розкоші, гідності та жіночої величі. Її зображення прикрашали ширми, порцелянові вази та шовкові халати імператриць.
Цей набір — немов тиха легенда, що шепоче мовою аромату й смаку. Це більше, ніж чай — це діалог зі спокоєм, запрошення пройтись уявною стежкою квіткового саду, де розмовляють не слова, а аромат і тиша.