У горах Юньнані, неподалік старовинного монастиря, де даоси жили в усамітненні, ще й досі передають одну історію. Колись давно, у часи династії Сун, молодий монах щовечора підіймався на вершину пагорба, щоб споглядати Місяць. Його звали Лінь Хуей. Він вірив, що в місячному світлі приховані відповіді на ті запитання, які важко висловити словами.
За рік він помітив, що кожна фаза Місяця викликає в ньому інший настрій: молодик приносив спокій і зосередженість, перша чверть — сплеск сили, повня — глибоке усвідомлення, а спад — ніжну меланхолію. У ці ночі він заварював різні сорти чаю й залишав короткі записи на старих даоських сувоях — про відчуття, які виникали під час чаювання. З часом він почав називати ці стани «місячним колом душі».
Кажуть, що за багато років Лінь Хуей зібрав п’ятнадцять рецептів чаювання, які відповідали п’ятнадцятьом фазам Місяця. Він не збирав ці рецепти в трактат чи книгу — лише передавав учням, які продовжили традицію. Один із них, уже в похилому віці, залишив невеликий сувій із нотатками про цей шлях. У ньому йшлося не лише про чай, а про тишу, дихання, і навіть положення рук під час заварювання — усе це було частиною спостереження за собою.
Ця історія збереглася в переказах місцевих чайних майстрів. Саме вона надихнула нас створити набір «Місячне Колесо Часу» — як данину пам’яті цьому неспішному шляху. Кожен міні-млинець у ньому — це крок у внутрішній подорожі, що не вимагає нічого, крім окропу, тиші й бажання відчути. У центрі набору — один більший млинець. Він символізує повню — повноту буття, мить, коли все зібране в єдину форму. З неї починається рух углиб — до себе справжнього.
