Кам’яна сокира
Завершальний чайник серії «Весна і Осінь» — глиняна тиша сили, волі та дії
Форма, що не питає

З першого погляду — не прикраса. Предмет рішення. Предмет дії.
«Кам’яна сокира» — це не про чай. І не про кераміку. Це про рішення. Його форма схожа на ритуальну сокиру стародавнього світу — ту, якою починали, захищали, освячували. Нею не махають — її тримають. Так само тримають і цей чайник.
Глина мовчить. Поверхня — ніби обпечений камінь. Орнамент не викрикує — він нашіптує. Тут немає ніжності — тільки впевненість. Тут немає зайвого — тільки те, що мусить бути.
Стан, а не форма

Архаїка, що не старіє. Сила, що не кричить.
Це не чайник «для чаю». Це предмет дії. Його не ставлять на полицю — з ним працюють. Він стає центром простору, осердям ритуалу. З ним не грають — його слухають. Він не завжди зручний, але завжди точний. І саме в цьому — його сила.
Частина серії «Весна і Осінь»
«Кам’яна сокира» — завершальна форма серії, в якій закладено трійцю станів буття:
- Ханьська цегла — стабільність, основа, тиша;
- Весняне коло — пробудження, ритуал, оберт часу;
- Кам’яна сокира — дія, воля, прорив.
Це не композиція з трьох чайників. Це — шлях. І «Кам’яна сокира» — його останній крок. Після неї вже не думають — після неї роблять.
Невидима краса

У майстра немає потреби прикрашати. Його справжня краса — у стриманості. Тут — земляні тони, глибокі тіні, поверхня, шліфована вручну, як думка в медитації. Форма говорить, гравіювання підкреслює, глина тримає. Коли тримаєш цей чайник у руках — виникає відчуття, що можна не поспішати. І можна сказати головне — мовчки.
Рекомендації

Ідеальний для глибоких чаїв: шенів з характером, витриманих шу, темних улунів. Працює в повільному ритмі. Не любить суєти. Його варто використовувати як інструмент внутрішньої роботи, а не просто посудину. Це вибір того, хто звик слухати.
Завершення

«Кам’яна сокира» — не випадково потрапляє в руки. Вона не для того, щоб подобатись. Вона для того, щоб бути. Це не чайник, який купують — це чайник, який визнають. І з того моменту — діють.